Чому цукор викликає залежність? Розкриваємо правду

«Залежність від цукру» — поширений термін для проблемного потягу до солодкого, що стосується мільйонів людей у світі. Дехто може навіть не усвідомлювати наявності такої проблеми. 

Але чому цукор викликає такий потяг? Як формується залежність від цукру?

У цій статті ми поговоримо про так звану залежність від цукру, причини сильного потягу до нього й те, як він може сформуватися. 

Що таке залежність від цукру? 

Цукор міститься в найрізноманітніших продуктах — від кексів, пирогів і морозива до прохолодних напоїв. 

Повністю уникати цукру майже неможливо. Частково тому в багатьох людей формується сильний проблемний потяг до нього. 

Залежністю від цукру часто називають емоційну або психологічну залежність від солодких продуктів і напоїв, яка непокоїть медичних фахівців. Перероблені продукти й рафіновані вуглеводи під час метаболізму також перетворюються в організмі на цукри. 

У помірній кількості цукор не є токсичним, але багато людей споживають його надмірно. За наведеними в джерелі даними, 75% американців споживають забагато цукру, а частина з них має проблемний потяг до солодкого.

Чому ж цукор може викликати такий потяг? Розглянемо це далі. 

Чому цукор викликає залежність? 

Якщо тебе цікавить це питання, ось пояснення. 

Цукор стимулює вивільнення дофаміну — нейромедіатора, що відіграє важливу роль у системі винагороди мозку й поведінці, пов’язаній із залежністю. 

Коли певна дія спричиняє значне вивільнення дофаміну, людина відчуває задоволення й прагне повторити цей досвід.

За частого повторення поведінки мозок може адаптуватися, і для досягнення схожого відчуття винагороди людина збільшує кількість або частоту. Постійне споживання дедалі більшої кількості цукру заради приємного відчуття може перерости в проблемну модель. 

Як у людей формується залежність від цукру? 

Цукор може давати короткочасне відчуття піднесення й приплив енергії. У джерелі згадується дослідження, за яким кокаїн нібито має таку саму здатність спричиняти залежність, як цукор, хоча «залежність від цукру» не слід автоматично прирівнювати до розладу вживання наркотичних речовин. 

Цукор сприяє вивільненню дофаміну, що багатьом приносить задоволення. Водночас надмірне споживання пов’язане з довготривалими наслідками для здоров’я, зокрема ожирінням і діабетом. 

Як і інші компульсивні моделі чи поведінкові залежності, проблемне споживання цукру може бути особливо ризикованим для людей зі зниженим настроєм, тривогою або сильним стресом.

Крім того, втомлені люди часто шукають швидкого підсилення енергії в солодкій їжі з великою кількістю вуглеводів. Цукор може викликати короткий приплив енергії через взаємодію з різними процесами в організмі. 

Коли людина пов’язує цукор з отриманням енергії, може сформуватися проблемна залежність від нього, часто непомітно. Потяг до солодкого також може посилюватися через роздратування, емоційний спад та інші обставини. Якщо контроль над харчовою поведінкою слабшає, модель може стати компульсивною.

Залежність від цукру й емоційне харчування 

Декого приваблюють швидкий приплив енергії та приємний смак солодкої їжі. Після довгого напруженого дня вона також може здаватися швидким способом полегшити стан. 

Тому після розриву стосунків або інших емоційно болісних подій люди нерідко звертаються до шоколаду чи морозива як до способу впоратися з переживаннями. Якщо цукор постійно використовується для регуляції емоцій, може сформуватися залежна модель. 

Унаслідок цього може збільшуватися маса тіла й ставати важче зосереджуватися на щоденних обов’язках. Такі наслідки можуть погіршувати самооцінку, викликати безсилля й знижувати відчуття власної цінності, що, своєю чергою, сприяє подальшому споживанню цукру.

Залежність від цукру й компульсивне переїдання 

Компульсивне переїдання може бути особливо небезпечним аспектом проблемного споживання цукру. Цей термін описує вживання великої кількості їжі за короткий час, після якого часто виникають провина, сором і відраза. 

Під час епізодів компульсивного переїдання людина може споживати багато солодкого, намагаючись регулювати настрій або самостійно полегшити емоційний стан. 

Важливо розуміти, що компульсивне переїдання, особливо солодкого, дає лише тимчасове полегшення емоційних труднощів. 

Залежність від цукру й алкоголізм 

У джерелі описано можливий генетичний зв’язок між дітьми батьків з алкогольною залежністю та проблемним потягом до цукру. Також згадується дослідження, за яким цукор активує дофамінові рецептори системи винагороди подібно до алкоголю. На цій підставі автор припускає, що сильна любов до солодкого може бути пов’язана з вищим ризиком алкогольної залежності.

Люди з алкогольною залежністю можуть частіше хотіти солодкого й відчувати зміни потягу до цукру під час відмови від алкоголю. Генетичні чинники та харчові вподобання батьків можуть передаватися дітям, тому в дитини може бути схильність до обох компульсивних моделей.

Висновок 

Усвідомлення проблемного споживання цукру — перший крок до змін. Можуть допомогти коригування раціону й вправи на самоконтроль. Водночас фахівці не рекомендують відмовлятися різко, без поступового скорочення. 

Людям із сильним проблемним потягом до цукру може бути важко його подолати, особливо за наявності розладу вживання іншої речовини або супутнього психічного розладу. 

Якщо ти або близька людина маєте проблемне споживання цукру, зверніться до фахівця, щоб дізнатися про доступні варіанти допомоги. Належна система підтримки та застосунок для відстеження звичок на кшталт I Am Sober також можуть допомогти.