Роберт Дауні-молодший про залежність

«Оскільки Роберт ніколи не знав, що означає бути щасливим, для нього це не така болюча тема. Йому немає із чим порівнювати. Він зробив усе, що міг, і розуміє, що чогось бракує, але не завжди може визначити чого саме… Думаю, річ також у болю, який він давно носить у собі. На мою думку, він уживає наркотичні речовини не стільки для того, щоб щось відчути, скільки щоб не відчувати нічого, заглушити всі емоції — просто щоб мати змогу функціонувати». — Еллісон Дауні

Протягом десяти років Роберт Дауні-молодший перебував у центрі уваги мільйонів як культовий Залізна людина, або Тоні Старк, що очолює найприбутковішу в історії кінофраншизу — кіновсесвіт Marvel.

Вражає, як він перетворив колись другорядного героя коміксів колись збанкрутілої компанії на касове золото. Але піднесення людини з попелу проблемного вживання речовин, юридичних труднощів, бідності й розбитої родини здається майже дивом.

Довічна боротьба із залежністю

Боротьба Роберта Дауні-молодшого із залежністю почалася дуже рано — у шість років. Його батько, Роберт Дауні-старший, був плідним режисером і водночас започаткував акторську кар’єру сина та його знайомство з наркотичними речовинами. У п’ять років Дауні-старший дав синові невелику роль у фільмі Pound — Дауні-молодший зіграв хворе цуценя. А в шість років батько запропонував йому спробувати марихуану . Пізніше син пояснював це так:

«Навколо завжди було багато трави й кокаїну… Коли ми з батьком разом уживали наркотики, це було схоже на його спробу висловити любов до мене єдиним відомим йому способом».

За словами джерела, до восьми років у нього вже сформувалася залежність, яка з віком посилювалася. Роберт Дауні-молодший розповідав, що міг

«щовечора напиватися й робити тисячу телефонних дзвінків у пошуках наркотиків».

Батько жартома дав Дауні-молодшому косяк і відразу зрозумів, що це була жахлива й нерозумна помилка. Ще до підліткового віку Дауні продовжив експериментувати з марихуаною, алкоголем і наркотичними речовинами.

Після розлучення батьків 1978 року Дауні переїхав із батьком із Нью-Йорка до Каліфорнії. У 17 років він залишив Santa Monica High School і повернувся до Нью-Йорка заради акторської кар’єри. Отримав кілька театральних ролей і рік працював у Saturday Night Live, а кар’єра почала набирати обертів після ролі напарника Джеймса Спейдера у Tuff Turf та неофіційного приєднання до Brat Pack з ролями в кількох фільмах Джона Г’юза.

Правда дивніша за вигадку

«Я ніколи не розповім вам про найгірше, що зі мною сталося». — Роберт Дауні-молодший — Поділитися у Twitter

1987 року Роберт Дауні-молодший отримав роль Джуліана Веллса у Less Than Zero. Через залежність його персонаж стрімко занепадає: накопичує борги, втрачає зв’язок із родиною, стає бездомним споживачем наркотиків і зрештою помирає від серцевої недостатності.

Кілька років потому Дауні згадував:

«До цього фільму я вживав наркотики після роботи й на вихідних. Можливо, приходив на майданчик із похміллям, але не більше, ніж каскадер. На Less Than Zero все змінилося. Я грав людину з наркотичною залежністю, і для мене ця роль була наче привид майбутнього Різдва. Персонаж був перебільшеною версією мене. Потім усе змінилося, і певною мірою я став перебільшеною версією персонажа».

Less Than Zero став поворотною точкою і в кар’єрі, і в залежності Дауні. Фільм відкрив шлях до більших ролей, зокрема до образу Чарлі Чапліна у стрічці Chaplin 1992 року, за який його номінували на премію «Оскар». Водночас особисте життя дедалі частіше потрапляло в поле зору публіки.

Смак збройової сталі

«Це наче в мене в роті рушниця, палець лежить на спусковому гачку, а мені подобається смак збройової сталі». — Роберт Дауні-молодший — Поділитися у Twitter

Люди, які любили Роберта Дауні-молодшого, активно протистояли його вживанню наркотичних речовин. Перший менеджер, який раніше брехав режисерам і продюсерам, коли ті запитували про утримання актора від речовин, 1987 року благав його пройти реабілітацію. Дауні погодився, але після повернення звільнив менеджера.

Попри це колишня менеджерка Лорі Родкін казала, що воно того вартувало: «Щодня я дивлюся в газету й думаю, що прочитаю некролог Роберта», — говорила вона 1996 року. Його батько висловив схожу думку, сказавши People Magazine : «Я радий, що він живий».

1993 року Дауні одружився з Деборою Фалконер, і в них народився син Індіо. Роберт Дауні-молодший пообіцяв відмовитися від наркотиків і буквально викопав яму, щоб поховати свою метафоричну саморуйнівність, кинувши туди костюм із Less Than Zero. Однак до 1994 року він повернувся до міцного алкоголю, кокаїну й екстазі, хоча стверджував, що утримується від речовин.

1995 року Роберт Дауні-молодший уперше спробував героїн . Він розумів, що втратив контроль, але не міг зупинитися. Називав себе «милим торнадо», який метався від реабілітаційного центру до знімального майданчика, потім до чергового епізоду вживання й додому — і знову по колу. Акторство його не цікавило, а більшість своїх робіт він вважав розчаруванням.

Колега-актор Шон Пенн бачив, як Роберт Дауні-молодший згасає. Одного разу Пенн забрав у молодого актора ключі, вибив вхідні двері й відвіз його до реабілітаційного центру зі словами: «У тебе дві репутації. Думаю, ти знаєш обидві, і тобі варто позбутися однієї. Інакше вона знищить іншу». Але лікування не закріпилося: за кілька днів Дауні втік із центру.

1996 рік виявився особливо важким. Дружина пішла разом із сином Індіо, а Дауні втратив будинок у Малібу. Він жив у знайомих, поступово опиняючись у дедалі небезпечніших місцях. В одній квартирі постійно губив ключ і турбував орендодавця о четвертій ранку, доки той зрештою не змусив його виїхати.

Колись Роберт Дауні-молодший заробляв 7 мільйонів доларів на рік, але нераціональні витрати й уживання наркотичних речовин його наздогнали. Зокрема, він сотнями імпортував шовкові шарфи — витрати, які неможливо було підтримувати.

Публічні арешти й випробувальний термін

«Зупинитися неважко. Важко не почати знову». — Роберт Дауні-молодший — Поділитися у Twitter

Роберта Дауні-молодшого зупинили за перевищення швидкості на Porsche, але поліцейські швидко виявили, що він був оголеним і мав галюцинації — за повідомленнями, кидав в уявних щурів у правоохоронців. Іншого разу його знайшли згорнутим у позі ембріона за занедбаним готелем у Лос-Анджелесі.

Уперше Дауні заарештували 23 червня 1996 року після зупинки за перевищення швидкості — 70 миль/год — у чорному Ford Explorer на Pacific Coast Highway у Малібу. Під час арешту в автомобілі також знайшли невелику кількість героїну — 0,42 грама, кокаїну — 1,49 грама, з них 0,32 грама креку, що могло становити тяжкий злочин, — незаряджений револьвер .357 Magnum і чотири набої в бардачку.

16–17 липня 1996 року Дауні знову заарештували після інциденту, відомого як «Золотоволоска». Очікуючи суду, він зайшов до будинку сусідів у Малібу, роздягнувся до спідньої білизни й заснув у порожньому ліжку їхнього одинадцятирічного сина. Господиня спершу подумала, що син рано заснув, але побачила незнайомого чоловіка. Розбудити його не вдалося, тож вона викликала поліцію, проте не висунула обвинувачення в незаконному проникненні.

Медики реанімували Роберта Дауні-молодшого в USC Medical Center, а наступного дня, 18 липня, суддя Лоуренс Міра призначив цілодобову програму лікування залежності в Exodus Recovery Center у Marina del Rey. Через два дні Дауні втік через вікно ванної кімнати й автостопом повернувся додому. За чотири години його знову затримали й ув’язнили на дев’ять днів. Після звільнення 29 липня суддя Міра призначив ще одну контрольовану програму реабілітації.

Через півтора місяця, 11 вересня 1996 року, Роберт Дауні-молодший заявив про відмову оскаржувати обвинувачення в тяжкому злочині за зберігання наркотичних речовин і менш тяжкі обвинувачення за зберігання зброї та керування в стані сп’яніння. 6 листопада суддя Міра призначив іще шість місяців стаціонарної реабілітації з частими аналізами на наркотики, щоденними зустрічами — 5–6 на тиждень — і консультуванням у стаціонарному та амбулаторному форматах.

У жовтні 1997 року один із консультантів Дауні свідчив, що той пропустив тест на наркотики. У грудні суд установив порушення випробувального терміну, і суддя Міра відправив актора до Центральної чоловічої в’язниці округу Лос-Анджелес, де він провів 113 днів у 1997–1998 роках. Судді приписують слова: «Я ув’язню вас і зроблю це в дуже неприємний для вас спосіб… Я готовий відправити вас до в’язниці штату. Мені байдуже, хто ви».

Ув’язнення

Соєр: «Яку брехню всі мають розпізнати, якщо ви знову вживатимете?» Дауні: «У мене все гаразд». — Поділитися у Twitter

Під час першого ув’язнення Роберт Дауні-молодший неодноразово брав участь у бійках і, за повідомленнями, двічі прокидався в калюжі власної крові. Через статус знаменитості він часто ставав мішенню, а репутація «красунчика» лише погіршувала ситуацію. Бійки залишали численні садна й порізи. Через два місяці після серйозної рани в сутичці з трьома ув’язненими його перевели в одиночну камеру.

Після 113 днів Дауні звільнили, а 1998 року він розпочав призначену судом 120-денну реабілітацію, залишаючись на випробувальному терміні. У червні 1999 року він визнав, що пропустив ще один тест на наркотики. Суддя вирішив, що Дауні потрібно працювати із «серйозними психологічними проблемами», і направив його до суворого цілодобового реабілітаційного центру.

У серпні 1999 року Роберт Дауні-молодший постав перед суддею й просив про поблажливість. Його захищав Роберт Шапіро, відомий захистом О. Дж. Сімпсона. Попри прохання актора й роботу команди адвокатів, суддя не побачив іншого виходу, крім трьох років у California Substance Abuse Treatment Facility and State Prison у Коркорані, штат Каліфорнія, зарахувавши 201 день попереднього ув’язнення.

Піднімаючи планку за ґратами

«Мій новий досвід показав: щоб щось зробити, я маю завмерти. Коли таку можливість створює вимушене обмеження — хвороба, погода, ув’язнення чи просто заборона виходити, — тепер я вірю, що це Божий спосіб подарувати справжню свободу, аби “наздогнати” те, що потрібно здійснити… усередині себе». — Роберт Дауні-молодший, лист до сестри

Роберту Дауні-молодшому було важко залишатися батьком за ґратами. Його син Індіо звик, що батько часто відсутній через зйомки, але Дауні та його дружина, з якою він уже не жив, домовилися сказати правду. За словами колишньої дружини:

«Роберт хотів сказати йому, що їде до Югославії вчитися на шпигуна. А я сказала: “Ні, це неправильно — скажи йому правду”. І він сказав».

Це було нелегко. Перший день у в’язниці шокував його. Раніше він провів понад 100 днів у в’язниці округу, але тут усе було інакше: сторожові вежі, поруч в’язниця суворого режиму, де перебував навіть Чарльз Менсон, і чутки, нібито охоронці змушували ув’язнених битися, погрожуючи стріляниною.

Приголомшений Дауні намагався триматися осторонь, але його перевели до спільної камери з чотирма іншими чоловіками, тож взаємодії було не уникнути. Він згадував показовий момент: під час чищення зубів плюнув у раковину, а співкамерник накричав на нього за те, що він нібито не мав права забруднювати їхню раковину своїми мікробами. У їдальні Дауні також намагався не привертати уваги, адже хтось постійно прагнув розпочати конфлікт, поклавши знаменитості більше їжі.

Інші ув’язнені називали його Мо Дауні. П’ять днів на тиждень він працював на роздачі їжі за вісім центів на годину, мив посуд і відтирав форми для піци в дуже гарячій воді. Прибирання займало значну частину часу. Він розповідав про кухонні аварії, зокрема як розірвався величезний пакет підливи й довелося все витирати. Одного разу Роберт Дауні-молодший опинився по коліна в смітті: «33 галони брудної води… наче 500 фунтів помиїв. Саме в такі моменти — моменти прийняття — розумієш, що люди здатні, чорт забирай, на все».

Хоча в інтерв’ю він здавався людиною, яка спокійно приймає обставини, інші ув’язнені нагадували журналістам про небезпеку. Його співкамерник сказав:

«Можна казати, що Дауні захищають, але, як і в усіх, це хибне відчуття безпеки, бо ніколи не знаєш, чи не зламає тобі шию вночі сусід, поки ти спиш. Цьому вони не можуть запобігти. Елемент небезпеки є завжди. Яка ймовірність? Що з ним нічого не станеться. Але доля є доля. Вони кажуть, що він у в’язниці заради власного блага, але, знаєте, будь-який день може стати останнім. Так воно є».

Ще. Один. День.

«Я мусив сказати собі, що не зобов’язаний записуватися на ту саму програму на наступні 40 років і тягнути за собою ті самі речі — образи, чисту лють, кляту скаженість. Я дозволив собі відпустити це лайно, і тепер я більше не жалюгідний покидьок. Це не означає, що небезпека цілком минула. Можливо, я виходжу з неї, але все ще залишаюся тим самим хлопцем, який наробив усього того лайна». —Роберт Дауні-молодший

Після майже повного року у в’язниці Роберта Дауні-молодшого звільнили 2000 року з урахуванням загального часу в установах, і він одразу отримав роль у новому телесеріалі Ally McBeal. Попри захоплені відгуки, номінацію на «Еммі» й перемогу на «Золотому глобусі», пізніше актор назвав цей час найнижчою точкою свого життя. Акторство його тоді зовсім не цікавило.

У День подяки 2000 року Дауні заарештували в готелі Палм-Спрінгс у стані явного впливу валіуму й кокаїну. Попри можливе покарання понад чотири роки, він підписав контракт іще на вісім епізодів Ally McBeal.

У квітні 2001 року Роберта Дауні-молодшого знайшли босоніж на вулицях Калвер-Сіті. Хоча в організмі виявили кокаїн, його звільнили, але наслідки були: керівники Ally McBeal терміново переписали сценарій і звільнили Дауні із серіалу. Ще важчим стало рішення дружини остаточно залишити його.

У липні 2001 року Дауні відмовився оскаржувати обвинувачення й ледь уникнув ув’язнення. Йому допомогло нещодавнє ухвалення в Каліфорнії Proposition 36, що спрямовувала людей, які вчинили ненасильницькі правопорушення, пов’язані з наркотичними речовинами, на реабілітацію замість в’язниці. Дауні призначили три роки випробувального терміну й лікування залежності.

Тверезий із липня 2003 року

«Востаннє я просто опинився в ситуації й сказав: “Знаєте що? Не думаю, що можу так далі”. Я звернувся по допомогу й скористався нею на повну. Бо можна звернутися по допомогу абияк, отримати її й не використати. Розумієте? Насправді подолати ці нібито жахливі проблеми не так складно. Найважче — ухвалити рішення». —Роберт Дауні-молодший

Роберт Дауні-молодший підтримує тверезість із липня 2003 року завдяки любові дружини Сьюзен Левін і друзів, особливо Мела Гібсона. Коли він повернувся до Голлівуду, його фактично вважали вигнанцем. Через високу страхову премію, яку він не міг оплатити сам, його не хотіли наймати. У нього не було дому, дружина подала на розлучення, а фінансової подушки не лишилося. Мел Гібсон дав йому житло й їжу та запросив 2003 року на роль, яку спершу планував виконати сам, у The Singing Detective — страхову премію Гібсон оплатив власним коштом.

Після цього повернення Дауні було поступовим і стабільним. Наступною стала роль у Gothika , заради якої він віддав 40% гонорару на страхову премію, а решту спрямував на борги. Він постійно приходив вчасно й докладав відомих усім величезних зусиль. Також познайомився з майбутньою дружиною, продюсеркою Сьюзен Левін, яка відіграла важливу роль у його тверезості: вона сказала, що не одружиться з ним, доки він не припинить уживання наркотичних речовин.

За відомою історією, біля Burger King Роберт Дауні-молодший пережив мить ясності й викинув залишки наркотичних речовин в океан. Після цього він підтримував тверезість понад десять років. Серед того, що йому допомагає, він називає дружину, медитацію та кунг-фу Він Чун.

Після GothikaДауні зіграв іще в кількох великих і малих фільмах, записав музичний альбом, а 2008 року отримав роль Залізної людини. Решта — історія.

Я — не моя історія

Успіх Роберта Дауні-молодшого величезний, а його тверезість здається дивовижною. Він і зараз не уникає цієї теми, але й не дозволяє їй керувати своїм життям. Дауні завжди мав талант і працелюбність. Наркотичні речовини стали частиною його минулого, але не визначають його. У промові на честь Мела Гібсона, де він також просив пробачити того, Дауні сказав, що потрібно прийняти власну темну частину — він називає це «обійняти кактус».

З таким минулим легко було б піддатися ненависті, недовірі й страху, але Дауні цього не робить. Минуле існує; воно не аномалія, а частина цілого. У New York Timesзнову згадали, як батько дав йому перший косяк. Дауні відповів:

«Хіба не можна вже це відпустити? Було й багато іншого. Техаська яловичина з рисом, батько перемішував холодний чай перевернутим молотком. У нас був пес — йоркширський тер’єр на ім’я Стерджесс. Вечеря перетворювалася на виставу: батько розповідав, про що думає Стерджесс, а ми всі падали зо сміху».

«Я вірю, що найскладніші ситуації владнаються, якщо бути наполегливим і не здаватися остаточно. А я саме цього ніколи не робив. Я ніколи не здавався». — Роберт Дауні-молодший — Поділитися у Twitter

У своїх залежностях він не звинувачує нікого, крім себе, але й їх сприймає як частину значно більшого цілого — особливо тепер.

«У мене вже було все це: розкіш, машини, гроші й решта. Мати це приємно. Але ще приємніше звільнитися від прив’язаності й не ототожнювати себе з цим».

Роберт Дауні-молодший вільний бути собою й безпосередньо проживати життя. Він досяг кризової точки, але багато інших людей із залежністю проходили крізь подібне; головна відмінність у тому, що він перебував у центрі уваги.

Сьогодні Роберту Дауні-молодшому не потрібно визначати себе через минуле. Він — не його історія.