Як Семюел Джексон упорався із залежністю

«Завдяки реабілітації я зрозумів дещо про створення персонажів. Я зрозумів, що створити цілісну людину означає знати, звідки ми походимо, як можемо помилятися і як долаємо труднощі, щоб стати сильнішими».

Семюел Джексон — один із найкасовіших акторів усіх часів. Він знімається вже 47 років і зіграв майже у 150 фільмах. Проривною для Джексона стала роль Гейтора П’юрифая у фільмі Спайка Лі «Тропічна лихоманка» 1991 року. Однак найбільше він відомий ролями Джулса Віннфілда в «Кримінальному чтиві» та Ніка Ф’юрі у фільмах кіновсесвіту Marvel. Семюела Л. Джексона знають у всьому світі.

Багато хто знає його ім’я, а ще більше людей — зіграних ним персонажів. Проте мало хто знає, що він відновлюється від залежності.

Дитинство на Півдні

Семюел Лерой Джексон народився 21 грудня 1948 року у Вашингтоні, округ Колумбія. Невдовзі після народження він переїхав із матір’ю до Чаттануги, штат Теннессі. Там він зростав поряд із кількома сильними жінками, які стали для нього взірцем: матір’ю, тіткою Едною та бабусею.

Із раннього віку Джексон виявляв неабиякі розумові здібності й допитливість. Значною мірою розвивати ці якості йому допомагала тітка Една, яка працювала вчителькою. Батько Джексона покинув матір лише через кілька років після його народження. Тому після переїзду до Чаттануги їй довелося працювати, щоб утримувати себе й сина.

Коли Джексон був іще замалим для школи, тітка Една брала його до свого четвертого класу, де він сидів позаду. Вона ставилася до нього як до одного зі своїх учнів, тому він навчався разом із дітьми, старшими на кілька років. Тітка Една також першою познайомила його з акторством: вона водила його дивитися фільми в місцевому кінотеатрі.

У дитинстві Джексон завжди добре навчався. Однак через заїкання постраждала його впевненість у собі. Зрештою завдяки психологічній стійкості він навчився контролювати заїкання, хоча іноді стикається з ним і сьогодні. Зростаючи на Півдні, Джексон навчався в кількох школах, більшість із яких були сегрегованими.

Після закінчення Riverside High School у Чаттанузі його прийняли до історично чорного коледжу Morehouse в Атланті, штат Джорджія. Джексон розпочав навчання в Morehouse у 1966 році. Спочатку він вивчав морську біологію, потім перейшов на архітектуру й урешті обрав драматичне мистецтво.

Любов до акторства відродилася після того, як він подивився кілька театральних постановок і взяв у них участь. Однак вчасно здобути диплом йому не вдалося.

У 1969 році Джексон навчався на третьому курсі Morehouse University. Минув лише рік після вбивства відомого активіста Мартіна Лютера Кінга — молодшого. Джексон брав активну участь у русі за громадянські права й вважав, що університет потребує реформ. Разом із кількома однокурсниками він утримував членів ради опікунів Morehouse College як заручників, доки ті не погодилися на реформи.

Дії Джексона не залишилися без наслідків. Його визнали винним у незаконному позбавленні волі й відсторонили від навчання на два роки.

Пристрасть актора

Поки Джексон не міг навчатися, він переїхав до Лос-Анджелеса й працював соціальним працівником. Однак він не полишив мрії стати актором. Щойно дворічне відсторонення завершилося, він повернувся до Morehouse College й у 1972 році здобув ступінь бакалавра мистецтв із драматичного мистецтва. Під час другого періоду навчання Джексон познайомився з майбутньою дружиною ЛаТанею Річардсон, яка навчалася в сусідньому Spelman College. Вони приєдналися до театральної компанії Black Image, де Джексон зіграв одні зі своїх перших ролей.

Однак життя на Півдні обмежувало доступні Джексону ролі стереотипними образами темношкірих людей. Тому в 1976 році він і Річардсон переїхали до Нью-Йорка, де Джексон приєднався до Negro Ensemble Theater Company і зіграв у кількох офбродвейських постановках. Пристрасть до акторства залишалася сильною, але бажаних ролей він не отримував. Він іще не знав, що до 1981 року його життя почне змінюватися на краще.

У 1981 році Джексон познайомився з двома людьми, які відіграли важливу роль у його успіху: Морганом Фріменом і Спайком Лі.

Актор Морган Фрімен став для Джексона потужною опорою й постійно заохочував його прагнути більших і кращих ролей. Спайк Лі, який тоді вивчав кіно в NYU, поділився з ним кількома ідеями фільмів і згодом переконав зіграти в деяких із них.

Однак перш ніж Джексон зміг повністю розкрити свій потенціал, йому довелося зіткнутися з найбільшою перешкодою.

Залежність

У 1980-х роках Джексон одружився з коханою ще з коледжу ЛаТанею, а 1982 року в подружжя народилася донька Зої. У цей час він і далі намагався отримати великі ролі. Він зіграв кілька невеликих ролей у фільмах «Поїздка до Америки», «Шкільні роки чудесні» та «Славні хлопці».

Головною причиною фінансових і професійних труднощів Джексона були його залежності. Джексон стверджує, що почав уживати наркотики заради розваги у 15 років. Після переїзду до Нью-Йорка наприкінці 1970-х уживання алкоголю й наркотиків посилилося. Він почав багато пити й регулярно вживати марихуану та LSD. Із роками в нього сформувалася залежність від цих речовин, а їх перелік дедалі розширювався. У недавньому інтерв’ю Джексон сказав:

«У театрі я мав дуже добру репутацію. Звісно, я був довбаним наркозалежним і часто був не при собі, але репутацію мав добру. Приходив вчасно, знав репліки, ставав на позначки. Я просто не заробляв багато грошей, проте був дуже задоволений творчо. Я грав у п’єсах, відзначених Пулітцерівською премією. Працював із людьми, які робили мене кращим і кидали мені виклик. Отже, усе робив правильно, але на заваді стояла одна річ — моя залежність. А коли вона зникла — бум! Двері розчинилися навстіж».

Перед виступами в театральних постановках Джексон та інші актори вживали наркотики, особливо LSD.

Цей ритуал призвів до вживання інших речовин. Джексон називав жалість до себе однією з головних причин, через які його вживання стало настільки інтенсивним. Він казав, що коли заробляв мало, то думав: «Бідолашний я…» — і вживав наркотики, щоб забути про свої почуття.

Під впливом наркотиків Джексон не дбав ні про кого й ні про що, крім себе. Пізніше він розповідав, що в той час не виявляв ніжності до дружини чи доньки й був «трохи божевільним». Він лише пив, уживав наркотики й грав.

Навіть акторській роботі він не міг віддаватися повністю через стан сп’яніння. Джексон усвідомлював масштаби вживання, але приховував це від родини. Попри це, тоді він справді не вважав, що має проблему.

Він стверджував, що постійно працював і не робив нічого незаконного на кшталт пограбування заради грошей на наркотики, тому вважав, що з ним усе гаразд. Це поширена проблема серед людей з алкогольною чи наркотичною залежністю: якщо вони не відповідають стереотипному образу залежної людини у власній уяві, то не вважають, що мають проблему з психоактивними речовинами.

Однак це не так. Це лише означає, що вони «ще» не втратили все й усіх у своєму житті. Якщо швидко не повернутися до тверезості, люди нерідко зрештою починають відповідати цьому стереотипу.

Хоча Джексон рідко розповідає про часи, коли уживав наркотики, він часто ділиться історією про те, як почав жити тверезо. Найнижча точка настала 1991 року після майже двох десятиліть проблемного вживання наркотиків та алкоголю. Він повернувся пізно вночі з парубочої вечірки з кокаїном. Увімкнув плиту, щоб «приготувати» кокаїн, але знепритомнів, не завершивши цього.

Дружина й восьмирічна донька знайшли його на підлозі кухні серед наркотиків та приладдя. Саме тоді близькі наполягли, щоб він звернувся до реабілітаційного центру. Джексон сказав про цей випадок:

«Мабуть, я хотів, щоб мене викрили. Я пішов на вечірку, випив забагато текіли, а дорогою додому вирішив, що мені потрібен кокаїн, щоб вирівняти стан, бо я був п’яний».

Джексон — один із тих, кому пощастило у відновленні. Хоча відновлення ніколи не буває легким, він зміг розпочати тверезе життя з першої спроби. У 1991 році він завершив реабілітацію й відтоді зберігає тверезість — уже понад 28 років! Джексон ніколи не соромився розповідати про неї. У 2016 році він поділився історією свого повернення до тверезості в прямому телевізійному ефірі.

Отримуючи нагороду BET за життєві досягнення, він подякував дружині ЛаТані та доньці Зої за те, що вони відправили його на реабілітацію й ніколи від нього не відмовлялися.

Дарунки тверезості

Хоча ранній період кар’єри Джексона значною мірою визначало вживання психоактивних речовин, переважну частину акторської кар’єри він прожив тверезо. Ба більше, він вважає, що саме тверезість підтримала його кар’єру.

«Для мене існує прямий зв’язок між тверезістю та успіхом, адже коли я був на реабілітації, мені зателефонував Спайк Лі [щодо “Тропічної лихоманки” 1991 року]. І щойно це сталося, щойно вийшла “Тропічна лихоманка”, мене почали запрошувати на обіди в Голлівуді. А ще я отримав ту нагороду в Каннах — її створили в Каннах спеціально для мене. Тож мій успіх безпосередньо пов’язаний із тим, що я припинив уживати, налагодив зв’язок із собою, зрозумів свої таланти й навчився використовувати їх позитивно, а не так негативно, як раніше».

Лише через два тижні після завершення реабілітації Джексон отримав проривну роль Гейтора у фільмі Спайка Лі «Тропічна лихоманка». Іронія полягала в тому, що його персонаж мав кокаїнову залежність. Хоча на той час Джексон знімався вже майже 20 років, саме ця роль зробила його голлівудською зіркою. Лише кілька років потому, у 1994-му, він зіграв Джулса Віннфілда в культовому «Кримінальному чтиві». Ці дві ролі зробили його широко відомим і допомогли стати на шлях до мільярдних касових зборів за наступні 30 років.

Джексон зберігає тверезість заради себе, але водночас змінив життя всіх членів своєї родини. Його батько помер із алкогольною залежністю, а тепер доньці не доведеться пережити такий самий досвід. Майже три десятиліття тверезості не означають, що відновлення стало для нього легким. Тверезість підтримують день за днем.

Він визнає, що йому досі іноді сниться вживання алкоголю чи наркотиків. Це цілком нормально й цього не слід соромитися, але такі сни все одно можуть бути складними для людей у відновленні. Джексону допомагає нагадування про всі дарунки, які принесла тверезість.

Відомий актор часто розповідає, що після початку тверезого життя став краще відчувати своїх персонажів. Коли він іще вживав наркотики, його дружина ЛаТаня, яка також є акторкою, казала, що він дуже розумний, але не вдихає в персонажів достатньо життя.

Тоді Джексон не розумів, що вона мала на увазі. Після повернення до тверезості все стало зрозуміло. Раніше він настільки зосереджувався на розумінні персонажа, що не встановлював зв’язку з партнерами по сцені. Без такого зв’язку гра не виглядає реалістично. Тепер, за його словами, він значно більше уваги приділяє стосункам з іншими акторами, що допомагає грати природно.

Унікальний стиль гри й неприборканий інтелект Джексона принесли йому мільйони шанувальників і низку престижних акторських нагород. У період тверезості його десятки разів номінували й неодноразово нагороджували, зокрема премією BAFTA за найкращу чоловічу роль другого плану у «Кримінальному чтиві» та Black Reel Award за найкращу чоловічу роль другого плану у «Джанґо вільному».

Не секрет, що тверезість зробила Джексона уважнішою людиною й успішнішим актором. Розпочати тверезе життя ніколи не легко. Комусь це вдається з першої спроби, іншим потрібні роки. Проте тверезе життя здатне подарувати досвід, що перевершує найсміливіші мрії. Джексон мав власні цілі, але навряд чи міг уявити, де опиниться сьогодні.

Такі знаменитості, як Семюел Л. Джексон, не лише надихають інших розпочати тверезе життя, а й показують, що це можливо. Через свою популярність Джексон, за його словами, бував на вечірках із найрізноманітнішими наркотиками, зокрема «мисками кокаїну», але не відчував спокуси. Він працює над тверезістю щодня.