Як Деніел Редкліфф підтримує тверезість

«Коли я п’яний, я змінююся. Я з тих людей, які стають іншими… У кожному, хто п’є так, що це очевидно шкодить, є щось, що тягнеться до цього хаосу».

Якби довелося вгадувати автора цієї цитати, ти, ймовірно, сказав би: «людина з алкогольною залежністю». Гаррі Поттер, мабуть, був би останнім варіантом. Однак ці слова справді належать британському акторові Деніелу Редкліффу, який зіграв юного чарівника Гаррі Поттера в культовій серії фільмів.

Із 2001 року ім’я Деніела Редкліффа відоме майже всім. У фільмах про Гаррі Поттера ми бачили, як він виріс із худорлявого 12-річного хлопця в привабливого 22-річного чоловіка. Не секрет, що знаменитості нерідко стикаються з проблемним уживанням речовин. Усі ми знаємо довгий перелік відомих акторів і музикантів, які мали такі проблеми, від Роберта Дауні — молодшого до Емі Вайнгаус. Однак більшість шанувальників були шоковані, дізнавшись, що юний на вигляд Редкліфф також мав подібний досвід.

Ранні роки Деніела

Деніел Редкліфф народився 23 липня 1989 року. Відтоді, як навчився говорити, він, здавалося, був приречений стати актором. Його мати Марсія та батько Алан самі були дітьми-акторами й у дорослому віці продовжили працювати в індустрії розваг. Мати стала агенткою з кастингу, а батько — літературним агентом, який допомагав акторам укладати угоди на книжки. Попри власний зв’язок з індустрією, обоє не хотіли, щоб юний Редкліфф ставав актором. На їхнє невдоволення, уже в п’ять років він заявив, що мріє про великий екран. Батьки дозволяли грати в шкільних виставах, але відмовляли від професійних ролей. Зрештою пристрасть Деніела до акторства їх переконала.

У десять років Редкліфф уперше професійно зіграв юного Девіда Копперфілда в екранізації однойменного популярного роману Чарльза Дікенса на BBC One. Невдовзі він отримав роль у шпигунському трилері «Кравець із Панами» з Пірсом Броснаном і Джеймі Лі Кертіс. Ще до виходу фільму до нього звернувся продюсер Девід Гейман. Переконаний, що Редкліфф стане ідеальним Гаррі Поттером, Гейман наполіг на пробах. Батьки вагалися, але погодилися. Одна проба перетворилася на вісім місяців кастингів, після яких Редкліффу запропонували роль Гаррі Поттера.

Коли батьки дізналися, що заплановано шість фільмів і заради знімань Редкліффу доведеться переїхати до Лос-Анджелеса, вони категорично відмовилися. Вони не хотіли позбавляти сина дитинства й тоді ще не знали, наскільки успішною стане франшиза. Warner Bros. домовилася з родиною про контракт на два фільми зі зніманнями у Великій Британії. Згодом контракт продовжили, і Деніел Редкліфф зіграв Гаррі Поттера в усіх восьми фільмах серії.

Дорослішання в центрі уваги

Після виходу першого фільму, «Гаррі Поттер і філософський камінь», у 2001 році Редкліфф миттєво прославився. Шанувальники романів і кінокритики в усьому світі хвалили його виконання ролі осиротілого чарівника. Фільм зібрав майже 1 мільярд доларів. Уже наступного року вийшов «Гаррі Поттер і таємна кімната», який був так само фінансово успішним і отримав не менше схвальних відгуків. Решта фільмів вийшли між 2004 і 2011 роками: «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану» (2004), «Гаррі Поттер і келих вогню» (2005), «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» (2007), «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц» (2009), «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 1» (2010) та «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 2» (2011).

Редкліфф любив не лише грати Гаррі Поттера, а й проводити час із колегами Рупертом Ґрінтом та Еммою Вотсон. У багатьох інтерв’ю він із захопленням говорив про любов до свого персонажа й усієї команди франшизи:

«Коли виходять книжки, я намагаюся читати їх неупереджено й не робити завчасних висновків. Але коли я читав шосту, “Гаррі Поттер і Напівкровний Принц”, там були моменти, про які я думав: “Боже, я дуже хочу це зіграти, бо це так добре”».

«Я вважаю Гаррі Поттера дуже важливим. Усі можливості, які я матиму протягом життя, не з’явилися б без Гаррі Поттера. Було б вершиною невдячності, якби я не пишався своїм зв’язком із цими фільмами».

Хоча Редкліфф відкрито висловлював вдячність фільмам про Гаррі Поттера, він так само наполегливо говорив, що хоче залишити цей розділ завершеним. Авторці серії Дж. К. Ролінґ навіть довелося пообіцяти йому, що вона більше не писатиме книжок про Гаррі Поттера, аби «Смертельні реліквії: Частина 2» стали кінцем кінофраншизи.

Редкліфф не раз казав, що роль Гаррі Поттера була дивовижним досвідом, але він хоче досліджувати нові можливості. Йому приємний зв’язок із серією, проте він сподівається, що його знатимуть як «актора Деніела Редкліффа», а не «Деніела Редкліффа, хлопця, який зіграв Гаррі Поттера». Після завершення останнього фільму він виконав різноманітні ролі в кіно й на Бродвеї. Але перш ніж рухатися далі від культової серії, йому довелося зустрітися з особистими демонами.

Усвідомлення проблеми

Попри те що всі підліткові роки та ранню молодість Редкліфф провів у центрі уваги, йому вдалося уникнути гучних скандалів. Поки інші юні знаменитості, як-от Ліндсі Логан і Періс Гілтон, були відомі витівками під дією речовин, Редкліфф мав протилежний образ. Папараці не ловили його на вживанні алкоголю до дозволеного віку, і він підтримував імідж «хорошого хлопця». Фактично й досі майже всі публікації про п’яного Деніела стосуються його днів народження.

У ніч святкування 18-річчя папараці сфотографували, як п’яний Редкліфф, похитуючись, повертався додому з батьками. Дехто жартував, що актор гуляє разом із батьками, а інші звертали увагу на ступінь сп’яніння. Оскільки це було його 18-річчя, мало хто серйозно занепокоївся. Редкліфф знову потрапив у заголовки після появи фотографій із 21-річчя в Санкт-Петербурзі, Росія. Він безперечно був дуже п’яним, але виглядав веселим.

Журналісти й папараці кілька разів бачили Редкліффа п’яним або на вечірках, але його поведінка не здавалася тривожною. Ніхто з особисто знайомих із ним не говорив публічно про проблему з алкоголем. Проте за лаштунками відбувалося значно більше, ніж знала більшість.

За повідомленнями, Деніел Редкліфф уперше припинив пити у 2010 році після завершення останнього фільму про Гаррі Поттера. Виявилося, що в кількох сценах останніх фільмів він був із похмілля або ще п’яним після попередньої ночі. Сам Редкліфф сказав: «Я можу вказати на багато сцен, де мене просто немає. В очах нічого живого». Він стверджує, що ніколи не пив на знімальному майданчику, але вживання безперечно впливало на гру. Пояснюючи, чому так мало людей знало про проблему, він слушно зазначив: «Люди з такими проблемами дуже вправно їх приховують».

Можна запитати, чому така заможна, успішна й цікава людина, як Деніел Редкліфф, почала проблемно вживати алкоголь. Головною причиною він називає дорослішання в центрі уваги:

«У моєму випадку найшвидшим способом забути, що за тобою спостерігають, було дуже сильно напитися. Потім, коли ти вже дуже п’яний, усвідомлюєш: “О, тепер люди дивляться ще більше, бо я дуже п’яний, тож, напевно, треба випити ще, щоб і це ігнорувати”».

Одне безперечно: Деніел Редкліфф уміє висловлюватися. Його досвід подібний до досвіду багатьох юних зірок. Відмінність у тому, що він рано визнав проблему й почав із неї виходити. В інтерв’ю Редкліфф дякував близьким друзям і родині, які помітили проблемне вживання. Він розповідав, що під час уживання втрачав пам’ять і не пам’ятав подій. Після пробудження бачив численні повідомлення друзів із запитаннями, чи все гаразд, але нічого не міг згадати. Найбільше його обтяжувала нездатність подбати про себе, коли він випивав забагато, а так, здавалося, було щоразу. Він перетворювався на людину, «за якою треба доглядати», і це ставало тягарем для друзів.

За текстом джерела, Редкліфф уперше досяг тверезості у 22 роки, у 2010 році. Він мало розповідав про те, як це сталося, але ніколи не приховував тверезості. Перша спроба тривала лише два роки. За повідомленнями, у 2012 році його вигнали з бару в Нью-Йорку через надмірне вживання й бійку. У 2013 році він знову обрав тверезість і відтоді її підтримує.

В інтерв’ю в лютому того року Редкліфф визнав: «Це зайняло кілька років і потребувало кількох спроб», але тепер він тверезий і надзвичайно вдячний.

Життя у тверезості

Редкліфф охоче розповідає про тверезе життя. Протягом років багато інтерв’юерів запитували про вживання, адже людям важко повірити, що милий юний Гаррі Поттер міг мати проблему з алкоголем. Правда про алкогольну залежність, про яку ми часто говоримо на цьому сайті, полягає в тому, що вона не дискримінує. Можна мати прекрасне дитинство, не знати фінансових труднощів у дорослому житті й бути оточеним чудовими людьми. Алкоголізм — це захворювання, якому байдужі раса, стать і статус.

Багато хто цікавиться, як Деніел Редкліфф «переміг» проблему з алкоголем. Насправді людину, яка відновлюється після алкогольної залежності, від повернення до активного вживання може відділяти лише одна порція. Редкліфф добре це усвідомлює. Одного разу він сказав:

«Хоч як би мені хотілося бути людиною, яка приходить на вечірку, випиває кілька порцій і добре проводить час, для мене це не працює. У мене це зовсім не виходить. Я краще посиджу вдома з книжкою, піду з кимось повечеряти, поговорю з близькою людиною або з тим, хто змушує мене сміятися».

В інших інтерв’ю Редкліфф говорив, що тверезість допомогла йому комфортніше почуватися із собою. Він визнавав, що використовував алкоголь, щоб справлятися зі славою, а також пив, бо думав, що це має робити його щасливим. Наприкінці періоду вживання він зрозумів, що після вечірок усе одно нещасний. Щоб підтримувати тверезість, він ходить до спортзалу й магазинів та читає книжки. Повернення любові до читання стало для нього одним із дарів тверезості:

«У підліткові роки я читав неймовірно багато, і, як не дивно, вживання позбавило мене цього», — сказав Редкліфф. «У мене не було ні потягу, ні енергії щось читати. Тепер це повернулося».

Після другого повернення до тверезості у 2013 році Редкліфф зіграв у десятках фільмів, серіалів і вистав, про які говорив із великою пристрастю. Серед них «Віктор Франкенштейн» (2015), «Переломний момент» (2015) та «Каліка з острова Інішмаан» (2013). За його ставленням, поглядами на життя й грою на екрані видно, що тверезість справді змінила його життя на краще. За його словами, вона дала змогу жити «без жаху й страху, і це прекрасно».