Що таке опіоїдна криза

У США щодня від передозування опіоїдами помирає понад 90 людей. За оцінкою Центрів із контролю та профілактики захворювань, економічний тягар уживання рецептурних препаратів не за призначенням перевищує 78,5 мільярда доларів — і це лише рецептурні препарати, без урахування синтетичних аналогів або нелегальних вуличних речовин, як-от героїн (Med Care. «Економічний тягар передозування рецептурними опіоїдами, їх проблемного вживання та залежності у США», 2013). Опіоїдна криза має настільки значний фінансовий вплив на США через пов’язані з нею витрати на охорону здоров’я, лікування залежності та систему кримінального правосуддя. Як ситуація стала настільки серйозною?

Що таке опіоїди?

Опіоїди — це знеболювальні препарати, які діють на нервову систему й можуть швидко спричинити фізичну залежність, що призводить до симптомів абстиненції. У медицині їх застосовують для полегшення болю: опіоїд зв’язується з опіоїдними рецепторами мозку, притупляючи біль, а в багатьох людей також викликаючи ейфорію, або стан сп’яніння. Водночас це змінює роботу системи винагороди мозку та створює потребу в тому, що називають миттєвим задоволенням . Через це в багатьох людей розвивається залежність.

Опіоїди бувають у багатьох формах: рідини, таблетки, пігулки, порошки тощо. Серед найпоширеніших рецептурних препаратів — фентаніл (синтетичний опіоїд), кодеїн, морфін, оксикодон і гідрокодон; деякі краще відомі під торговими назвами Vicodin, OxyContin і Percocet. Лікарі та стоматологи часто призначають їх для полегшення болю після операцій.

Героїн — найвідоміший нелегальний опіоїд. Зазвичай його вводять ін’єкційно, тому дія настає одразу, коли речовина поширюється організмом. Рецептурні препарати відрізняються тим, що їх спресовано в таблетки, які перетравлюються поступово й діють повільніше. Після розвитку залежності багато людей переходять на героїн, оскільки для нього не потрібен рецепт і він значно дешевший.

Коли почалася опіоїдна криза?

Приблизно 20 років тому. У 1990-х роках фармацевтичні компанії запевняли медичну спільноту, що опіоїди не спричиняють залежності, і внаслідок цього медичні працівники почали значно частіше призначати опіоїдні знеболювальні.

Майже через два десятиліття наслідки цієї дезінформації стали очевидними. У 2015 році два мільйони американців мали розлади, пов’язані з уживанням психоактивних речовин, якщо враховувати лише опіоїди й рецептурні препарати. Понад чверть із них (591 000) мали розлад, пов’язаний із уживанням героїну, а 33 000 американців померли від передозування опіоїдами (CBHSQ. «Національне дослідження вживання наркотичних речовин і здоров’я за 2015 рік: докладні таблиці». Управління служб психічного здоров’я та допомоги у зв’язку з уживанням психоактивних речовин).

Про масштаб опіоїдної кризи свідчить те, що 29% пацієнтів, яким призначають знеболювальні, вживають їх не за призначенням (CBHSQ. «Показники неналежного вживання опіоїдів, проблемного вживання та залежності серед людей із хронічним болем», 2015), а майже 80% людей із розладом, пов’язаним із уживанням героїну, спочатку вживали призначені знеболювальні не за медичним призначенням (Samhsa. «Зв’язок між немедичним уживанням знеболювальних і початком уживання героїну у США», 2013).

Хто винен?

Це інфраструктурна проблема: її могла започаткувати дезінформація, але система охорони здоров’я не змогла виправити ситуацію. Останнім часом лікарі, медичні установи та виробники ліків перебувають під пильною увагою, але система медичного страхування також поглиблює кризу. Багато страхових компаній і менеджерів аптечних пільг роблять опіоїди з вищим потенціалом залежності доступнішими, оскільки вони дешевші за безпечніші альтернативи.

Наприклад, бупренорфін — це опіоїд із нижчим ризиком передозування порівняно з іншими. Розгляньмо випадок Аліси Еркес, яка жила з хронічним колючим болем у животі. Протягом двох років їй призначали Butrans (бупренорфін), але коли її страхова компанія UnitedHealthcare припинила покривати цей препарат, довелося шукати альтернативу.

Лікар пані Еркес зрештою знайшов препарат, який покривала страховка: морфін тривалої дії, відомий вищим ризиком і потенціалом фізичної залежності. Пані Еркес намагалася оскаржити відмову страхової компанії, але безуспішно (відмова щодо Butrans, 2017). У результаті Еркес більше не може отримувати безпечніший опіоїд Butrans за 342 долари на місяць, але їй схвалили небезпечнішу альтернативу з морфіном за 29 доларів на місяць.

Що роблять для розв’язання проблеми?

Міністерство охорони здоров’я та соціальних служб США (HHS) працює над розв’язанням проблеми: покращує доступ до лікування й послуг з одужання, удосконалює моніторинг громадського здоров’я для запобігання подальшим упущенням та кращого інформування, змінює найкращі практики лікування болю й заохочує застосування препаратів, що усувають наслідки передозування. Водночас Національні інститути здоров’я (NIH) оголосили ініціативу з дослідження опіоїдів і співпрацюють із фармацевтичними компаніями та науковцями для глибшого вивчення проблеми.