Як залежність керувала Стівеном Тайлером: його історія

«Невдовзі після цього я йшов пляжем, упав на коліна й заплакав, бо усвідомив, що досяг тверезості». — Стівен Тайлер, Does the Noise in My Head Bother You?

Стівен Тайлер сьогодні дуже відрізняється від того Стівена Тайлера, який здобув славу як фронтмен Aerosmith у 1970-х роках. Тайлер, відомий також як «Demon of Screamin’» і половина дуету «Toxic Twins», зберігає тверезість трохи понад дев’ять років. Однак цьому відомому рокеру вона не далася легко чи природно.

Після десятиліть надмірного вживання алкоголю й наркотиків йому знадобилися чотири спроби, щоб досягти тривалої тверезості. Коли учасники гурту вперше заговорили з Тайлером про його залежність, він не сприйняв їх серйозно. Він вважав їх лицемірами й думав, що тверезість позбавить його творчості. Тоді він ще не знав, що це втручання стане першим із багатьох і зрештою приведе його до тверезості.

До Aerosmith

Стівен Тайлер був творчим, пристрасним і абсолютно нестримним від самого народження. Він народився 26 березня 1948 року в Йонкерсі, штат Нью-Йорк, під ім’ям Стівен Віктор Талларіко. У дитинстві його найбільше цікавила музика.

І не дивно: його батько Віктор Талларіко був професійним класичним піаністом. Коли Тайлер навчався у школі, батько створив гурт і дозволяв йому грати на барабанах. Це було переважно заради розваги, але стало першим кроком Тайлера у світ музики.

У підлітковому віці Тайлер став великим шанувальником року й захоплювався такими музикантами, як Мік Джаггер і Кіт Річардс. Як і багато людей, які мають труднощі через проблемне вживання речовин, він почав уживати наркотики в дуже молодому віці. Саме через це його виключили з Roosevelt High School у Йонкерсі.

Хоча згодом Тайлер закінчив Quintano's School for Young Professionals, освіту він не сприймав надто серйозно. Інтерес до музики швидко перетворився на всепоглинальну пристрасть, яка зрештою привела до створення Aerosmith.

У підлітковому віці Тайлер грав на барабанах і співав бек-вокал у досить успішному гурті Chain Reaction. У 1966 році гурт випустив пісню «The Sun» / «When I Needed You», яка потрапила до музичних автоматів. Однак невдовзі колектив розпався.

Після розпаду Chain Reaction Тайлер почав їздити різними штатами й дивитися виступи нових гуртів. У 1969 році в Нью-Гемпширі він побачив виступ Jam Band і був вражений природним талантом музикантів та їхньою здатністю створювати чудове шоу.

Після виступу Тайлер познайомився з басистом Томом Гамільтоном і гітаристом Джо Перрі. Усі троє стали добрими друзями, а в 1970 році Гамільтон і Перрі вирішили залишити Jam Band, переїхати до Бостона й створити гурт із Тайлером.

Спочатку в гурті були лише басист, гітарист і соліст. Невдовзі до них приєдналися барабанщик Джої Крамер і другий гітарист Рей Табано, якого 1971 року замінив Бред Вітфорд. Далі потрібно було вибрати назву.

Обговорювали варіанти «The Hookers» і «Spike Jones», але зрештою погодилися на Aerosmith. Офіційну назву запропонував Крамер, натхнений обкладинкою альбому Гаррі Нілссона Aerial Ballet.

Після створення Aerosmith почав виступати на місцевих майданчиках Бостона й відразу поступово збирав шанувальників. Невеликий тоді гурт помітили менеджери Девід Кребс і Стів Лебер, які погодилися його представляти. До 1972 року Aerosmith привернув увагу керівників Columbia Records, і ті негайно підписали контракт.

Перший альбом Aerosmith «Dream On» вийшов у 1973 році. Він викликав певний інтерес, але ще не зробив гурт зірками. Унікальне звучання й співпраця з Columbia Records допомогли Aerosmith створити власну аудиторію.

Критики часто порівнювали вокал Тайлера з голосом Міка Джаггера. Це був комплімент, але гурт усе ще залишався в тіні вже відомих рок-колективів. Вихід третього альбому в середині 1970-х приніс Aerosmith власну славу.

Зіркова слава Тайлера

Менше ніж за п’ять років після дебюту Aerosmith уже збирав аншлаги на великих майданчиках по всій країні. Гурт очолював програми концертів, виступав на рок-фестивалях і насолоджувався всім, що приносить слава. Учасники, особливо Тайлер, стали секс-символами й уособленням молодіжного бунту.

Вони жили стереотипним життям рок-зірок: секс, наркотики й рок-н-рол. Aerosmith мав багато групі, а Тайлер навіть домігся, щоб батьки 16-річної прихильниці офіційно передали йому опікунство й вона могла поїхати з гуртом у тур.

До 1975 року кілька синглів гурту очолювали чарти. У 1977 році вийшов альбом «Draw the Line», який потрапив до списку «100 найкращих геві-метал-альбомів усіх часів». Aerosmith почав міжнародні тури й здобув особливу популярність у Японії та країнах Європи. На той час гурт уже сформував неповторне звучання: пісню Aerosmith можна було впізнати відразу.

Унікальним був не лише голос Тайлера. Тексти гурту були дотепними, непристойними й харизматичними, а інструментальні партії поєднували різні піджанри року. Замість переходу до панк-року чи дотримання класичного року гурт виробив сире металеве звучання.

На початку кар’єри учасники Aerosmith мали неймовірний успіх. Однак за лаштунками вони майже відкрито постійно вживали наркотики. Джо Перрі й Стівен Тайлер отримали прізвисько «Toxic Twins» через надмірне вживання. Вони ніби підживлювали поведінку одне одного й попри професійний успіх тягнули один одного вниз.

Шлях до самого дна

Наприкінці 1970-х Aerosmith почав розпадатися. Джо Перрі пішов із гурту й розірвав дует «Toxic Twins», щоб розпочати сольну кар’єру. Це здивувало багатьох, адже Перрі й Тайлер здавалися нерозлучними, однак між учасниками наростала ворожість, яку лише посилювало вживання наркотиків.

Від 1980 року до часу написання статті Aerosmith розпадався й возз’єднувався стільки разів, що їх важко порахувати. Нині учасники підтримують цивілізовані, якщо не дружні, стосунки. Головною причиною є тверезість більшості з них. Однак шлях до відновлення був нелегким.

У період розквіту Aerosmith Перрі щодня вживав багато різних речовин. У мемуарах Does the Noise in My Head Bother You?, виданих лише за кілька років до написання статті, він навів докладний список: марихуана, кокаїн, OxyContin, героїн, метамфетамін, метадон і LSD. Тайлер казав, що у 1980-х йому ніколи не було достатньо сильного сп’яніння. На час написання статті

Тайлер оцінював, що за життя легко витратив на наркотики 6 мільйонів доларів. У мемуарах він також описав, наскільки нав’язливим і компульсивним стало його вживання, особливо кокаїну:

«А кокаїн! Лікарі казали, що він не викликає залежності... лише звикання. Тоді вони не знали, що одного дня наркотик різко змінить напрямок. Кокс, колись душа вечірки, перетворився на джерело страху й огиди, підступної та потайної поведінки й усієї брехні. “Що, я? Ні, у мене нічого немає!” “Вибач, закінчилося, от халепа!” “Ні. Гей, мені треба до туалету”. Так і з’явився рок-н-рольний туалет. Тоді люди почали тримати товар у двох кишенях: у тебе був пакетик для ввічливого частування й запас у шкарпетці. Так до нашого щасливого світу ввійшли гріх і сумнів». — Стівен Тайлер, Does the Noise in My Head Bother You?

У нещодавньому на той час інтерв’ю він згадував, що відбувалося перед концертами Aerosmith. Через величезну кількість речовин, ужитих протягом дня, Тайлер часто був майже в коматозному стані. Менеджери страшенно хвилювалися, адже він мав вийти на сцену перед десятками тисяч людей. Проте щоразу, опинившись на сцені, Тайлер знаходив енергію.

Він пояснював це енергією натовпу. Однак одного разу під час концерту Тайлер через сп’яніння впав зі сцени й зламав кілька кісток. Якось він сказав:

«Я знайшов наркотики, які полюбив, і не зупинявся, аж доки не завдав болю дітям, власному життю, родині й гурту. Був момент, коли в мене вже не було гурту, та мені було байдуже».

Під дією речовин Тайлер поводився нестабільно й непередбачувано. Іноді його переповнювала творчість, іноді він був збуджений наркотиками й захопленням натовпу, а часом просто лютував.

Зрештою учасники гурту поставили ультиматум: реабілітація або вихід із Aerosmith. Це стало першим тривожним дзвінком для Тайлера. Хоча ультиматум не змусив його остаточно досягти й зберегти тверезість, він показав інший спосіб життя.

З 1980 до 2010 року Тайлер неодноразово намагався досягти тверезості. Він пройшов кілька програм реабілітації, відвідував зустрічі за програмою «12 кроків» і мав поруч групу підтримки з друзів та рідних. Проте в цей період він часто переживав рецидиви. Їх провокували різні чинники — від розриву з дівчиною до залежності від рецептурних знеболювальних після операції.

До рецидиву 2006 року він зберігав тверезість 12 років. Проте Тайлер наполягає, що значення має не кількість реабілітацій чи рецидивів, а якість тверезості, яку він має сьогодні.

Життя у тверезості

Стівену Тайлеру знадобилися чотири спроби, щоб накопичити дев’ять років тверезості, які він мав на час написання статті. Він не шкодує про минуле вживання, адже люди із залежністю намагаються не жити жалем, але цього разу не має наміру відмовлятися від тверезості. Якби Тайлер знову почав пити чи вживати наркотики, він ризикував би всім, чого досяг.

За його власними словами:

«Мій гурт досі разом, хлопці живі, усі здорові, — сказав Тайлер. — Ми граємо краще, ніж 50 років тому. Звісно, коли ми виступали в клубах і всі були на х* й, у цьому була певна первісність. Так, я розумію. Але гурт досі разом і залишається затребуваним. Нам і далі пропонують понад мільйон доларів за вечір. Саме це опиниться під загрозою, якщо я знову почну вживати. І мої діти. Мої коти. Мої собаки. Мій прекрасний й** аний будинок на Мауї. Моя дівчина. Під загрозою буде все».

На час написання статті 71-річний Тайлер був щасливим, здоровим і досі закоханим у рок-н-рол. Aerosmith тоді мав постійну концертну програму в MGM Resorts у Лас-Вегасі й мав виступати в знаменитому казино до кінця 2019 року. Хоча Тайлер жив тверезо й без психоактивних речовин, колись він не вірив, що це можливо.

Творчість і залежність

Протягом багатьох років люди сперечалися про зв’язок між творчістю й залежністю. Саме це найбільше турбувало Тайлера перед досягненням тверезості:

«Коли ти під кайфом створюєш щось із нічого, а весь світ співає твою довбану пісню, яку ти написав обдовбаним, важко не думати, що все сталося саме завдяки сп’янінню».

Неможливо заперечувати, що дуже багато акторів, музикантів, виконавців і письменників мали досвід проблемного вживання наркотиків. Стівен Тайлер далеко не перша творча людина, яка постраждала від залежності. Існує чимало теорій, чому так відбувається.

Дехто вважає, що знаменитості більш схильні до залежності через легкий доступ до дорогих наркотиків і достатні кошти. Інші думають, що багато творчих людей мають психічні розлади, як-от депресія, тривожність або біполярний розлад.

Дослідження показали позитивну кореляцію між психічними розладами й імовірністю проблемного вживання наркотиків. Водночас деякі люди вважають, що творчість і залежність мають природний зв’язок.

На цю тему провели кілька наукових досліджень, але вони переважно вивчали, чи посилюють речовини творчість, а не те, чи мають творчі люди більшу схильність до залежності. Багато митців використовують це як виправдання для наркотиків, а інші щиро в це вірять. Тайлер спочатку також думав, що тверезість загрожуватиме його творчості. Однак після кількох років тверезості зрозумів, що це не так:

«Уся магія, яка, як ти думав, працювала під кайфом, проявляється, коли ти досягаєш тверезості. Ти усвідомлюєш, що вона завжди була всередині, і страх зникає».